Діти сайт для батьків.
Обережно: бабуся-квочка


Надмірне піклування улюбленої бабусі може викликати в дитини невроз

Завжди добра й лагідна, частує пиріжками й варенням і майже ніколи не свариться. Саме такий образ бабусі зазвичай малює уява. Проте, якщо перефразувати відомий рекламний слоган — не всі бабусі однаково корисні. Надмірна турбота про онуків перетворюється на нещадний контроль і, зрештою, на тиранію. Дитині це загрожує неврозами і постійними проблемами в дорослому житті.

Третьокласниці Оленці всі заздрили. Адже її бабуся — колишня вчителька молодших класів, працювала вихователем групи подовжено­го дня в школі. Просто мрія! Дівчинка завжди нагодована, доглянута, уроки вивчені, а в щоденнику стрункими рядка­ми червоніють «дванадцятки». Та й усі проблеми з одноклас­никами або вчителями турбо­тлива бабуся, яка завжди поруч, розв’язувала миттєво. Не дивно, що дівчинка була однією з найуспішніших у класі.

РОКОВА «ДЕВ’ЯТКА»
Проте виявилося, що з одного предмета Оленці замість «від­мінно» за рік учитель ставить 9 балів. Звісно, турботлива ба­буся вирішила розібратися, чому в онуки-розумниці рап­тово з’явилася така неприпус­тима оцінка! Колишній педагог звіряє оцінки в журналі і щоденнику й звертається до ди­ректора школи зі скаргою, що третьокласниці несправедливо занижують бали. Адміністра­ція навчального закладу зби­рає комісію і пропонує Оленці знову написати контрольну роботу. Дізнавшись про повтор­ну річну, дитина почала погано спати, відмовлятися від їжі, а до школи тепер збирається зі сльо­зами. Однак бабуся в усьому звинувачує директора, шкіль­ного психолога і вчителя.

Наче все логічно: бабуся від­стоює права дитини, якій, мож­ливо, справді дещо занизили оцінку. Але чи варті амбіції до­рослої людини нервового зри­ву дівчинки? Адже від балів у табелі третьокласниці не зале­жить усе її майбутнє. Спеціаліс­ти радять бабусі Оленки якнай­швидше змінити своє ставлення до ситуації й менше тиснути на онуку.

— Надмірна опіка онуків-школярів сьогодні дуже акту­альна проблема, — говорить психолог Людмила Верменич. — А цей випадок усклад­нений ще й тим, що дитину контролюють майже цілодобо­во. Бабуся вочевидь керувала­ся тільки власними інтереса­ми, а інтереси та можливості онуки не врахувала. І батьки, й старше покоління повинні пам’ятати, що на першому пла­ні має бути любов до дитини, а не до себе. Тож варто дати їй можливість робити помилки, розв’язувати невеличкі шкільні проблеми самостійно.

Я ЛІПШЕ ЗНАЮ, ПРО ЩО ТИ МРІЄШ!
Історія іншої української роди­ни може сміливо претендувати на екранізацію. Ще за радян­ських часів Валентина Семенівна побачила в семирічній доньці Наталці задатки великої художниці. Спочатку дівчин­ці й самій подобалося малю­вати, проте мама насідала, зму­шувала малювати весь вільний час. Слухняна дитина закінчи­ла з відзнакою художню школу і технікум, малювала портрети й пейзажі для знайомих і ро­зуміла, що ніяка вона не геніальна, а живопис просто нена­видить! І щойно на горизонті з’явився перший-ліпший зали­цяльник, Наталя у 18 років уте­кла з дому, завагітніла й, усві­домлюючи, що ні досвіду, ні грошей для виховання немов­ляти в неї немає, віддала ма­леньку Олю своїй мамі.

Валентина Семенівна і цього разу вирішила виростити генія. Виявилося, що в Олі ідеальний музичний слух. Дівчинку відда­ли до спецшколи при консер­ваторії, окрім того вона займа­лася з репетиторами. Бабуся мріє — Оля закінчить консер­ваторію і стане всесвітньо ві­домим акомпаніатором… Але в дев’ятому класі дівчинка не­сміливо заявила, що хотіла б вступити на акторський факультет. Бабуся тільки розсмі­ялася й попросила не вигаду­вати дурниць: «Ми так багато працювали! Консерваторія — це твоя мрія!»

У результаті Оля таки закін­чила спецшколу із золотою ме­даллю, вступила до консервато­рії. Вісімнадцятиріччя дівчинка святкувала у тісному сімейному колі: мама, бабуся і дідусь. Дру­зів у неї… просто немає. Адже весь вільний час вона або на­вчається, або акомпанує дитя­чому хору. Тепер Наталя, мати дівчини, намагається вплинути на ситуацію, врятувати дитину від долі, яка спіткала її саму.

— Цілком можливо, що ону­ка може повторити помилку матері, — впевнена Людмила Верменич. — Наталя через по­стійну опіку абсолютно не була пристосована до самостійного життя. Саме тому вона не усві­домлювала, чого потребуватиме народження дитини. А Валенти­на Семенівна, на жаль, повто­рила власні педагогічні помил­ки. Найімовірніше, бабуся не реалізувала себе як творча особистість, тож мрії юності вона намагалася втілити в доньці, а потім в онучці. Ідеальним для цієї родини було б звернути­ся до сімейного психолога. Або відверто поговорити втрьох про наболілі проблеми.

ХТО В РОДИНІ ГОЛОВНИЙ?
Звідки беруться бабусі-тирани? Адже вони люблять онуків, пе­реживають за майбутнє, мріють бачити їх щасливими. Психоло­ги стверджують, що більшість таких бабусь самотні. Саме тому вони оточують надмірною турботою дітей і внуків. Або це літні жінки, нещасливі в шлю­бах, які не отримують уваги від чоловіка і з головою занурю­ються у виховання підростаю­чого покоління.

— Наслідком такої постій­ної турботи у майбутньому може стати порушення адап­тації у суспільстві, — розпові­дає Людмила Верменич. — Такі діти, як правило не вміють са­мостійно приймати рішення і розв’язувати життєві пробле­ми. Ознаки зниження адап­таційних здібностей яскраво простежуються у так званому кризовому віці — шість років. Надмірна опіка, постійні «так можна, а так — ні», авторита­ризм у вихованні можуть до­вести дитину до неврозу. Пер­шим дзвінком може стати те, що школяр на уроках або вдо­ма, готуючи домашні завдання, гризе нігті, дівчатка часто бе­руть до рота кінчики волосся або мимоволі закручують паль­цем пасма. У підлітковому віці може з’явитися агресія до стар­шого покоління.

Велику роль відіграє і модель стосунків у родині. Часто ба­буся є головою родини. Своїх дітей вона вважає недостатньо дорослими й досвідченими, щоб виховувати власне чадо. Тому весь виховний процес така ба­буся зазвичай бере на себе.

А в вашій родині теж усім заправляє бабуся? Тоді пора за­мислитися.

Поради батькам: перевиховуємо бабусю
Зрозуміло, це без спеціаліста май­же неможливо. Але чи знайдеться в Україні жінка літнього віку, яка не тільки визнає свої методи вихо­вання неправильними, а й погодить­ся відвідувати психолога? Тож робо­ту з рятування дитини від надмірної турботи бабусі доводиться брати на себе саме батькам. Ось кілька ко­рисних порад:

1. Намагайтеся уникнути сварок і з’ясування стосунків між батька­ми і бабусею при дітях. Особли­во, якщо бабуся принижує тата або маму чи критикує їх методи вихо­вання. А якщо дитина все-таки ста­ла свідком «розбору польотів» між дорослими, потрібно пояснити, що бабуся — мамина або татова мама, тож вона має право їх виховувати, так само, як вони — власних дітей.

2. Батьки повинні по можливості згла­дити ситуацію. Спершу подякува­ти бабусі за її любов до онука та прагнення зробити для нього щось корисне, а потім пояснити, чому вони не підтримують її ме­тодів виховання.

3. В особливо важких випадках бажа­но звернутися до психолога. Вихо­дом з цієї ситуації може бути похід до шкільного психолога під при­водом поспілкуватися про дитину.

4. Якщо єдиним заняттям для бабусі є виховання онуків, можливо, вар­то дати їй «відпустку». В багатьох містах великою популярністю серед літніх людей користуються універ­ситети третього віку. Там бабусі й дідусі опановують комп’ютер, інтернет, займаються танцями, ви­вчають англійську. Запишіть бабу­сю до такого закладу і, можливо, вона дасть змогу онукам навчати­ся на власних помилках. (Довідка порталу «Діти»: Знайти університет третього віку у Тернополі нам не вдалося. Найближчий діє у Львові. Втім цю пораду психолога можна адаптувати і до реалій нашого міста. Просто знайдіть для бабусі хобі, справу, якою вона щиро захопиться).

ВОНИ ДАДУТЬ ФОРУ І МОЛОДИМ!
Деякі бабусі тільки на пенсії знаходять справжнє покликан­ня. Згадайте всім відомих бабусь: письменниць Етель Ліліан Войнич, Агату Крісті, Астрід Ліндгрен або актрису Джоан Хіксон (чарівна міс Марпл). Проте і серед сучасниць є ті, з кого укра­їнським бабусям можна брати приклад.

74-річна американка Ернестіна Шепперд потрапила до Книги рекордів Гіннеса як найдоросліша культуристка світу. Вона ви­кладає фітнес й іноді працює моделлю. Щодня супербабуся прокидається о третій ночі, медитує, потім пробігає 16 кілометрів парком. Бодибілдингом Ернестіна почала займатися в 56 років.

А ось австралійка Олів Рейлі в 107 років створила свій блог, де активно спілкувалася з відвідувачами й давала поради з усіх життєвих питань.

Джерело: стаття «Неслухняні бабусі йдуть у бій», Анна ЦЯЦЬКО, «Освіта України» № 51-52


ОСВІТА, РОЗВИТОК, ТАБОРИ

Переглядів сьогодні: 1
Переглядів всього: 3689
Рекомендуємо